Хільдегард фон Бінген: лікувальні властивості дорогоцінного каміння
Коштовне каміння як ліки? Навряд чи є інше ім’я, яке настільки тісно пов’язане з цією темою, як ім’я Хільдегард фон Бінген.
Біографічні відомості про святу Хільдегард фон Бінген
Точна дата її народження невідома. Відомо, що Хільдегард фон Бінген народилася у 1098 році в Бермершаймі (Рейнланд-Пфальц) у заможній сім’ї. У восьмирічному віці її віддали до монастиря Дісібоденберг, де вже тоді вона мала перші видіння.
У 1113 році Хільдегард склала чернечу обітницю в Ордені святого Бенедикта. У 1139 році її призначили абатисою, а у 1147 році Папа Євген підтвердив її здатність до видінь. У зрілому віці Хільдегард заснувала монастир на горі Рупертсберг, а згодом — абатство Айбінген. Вона померла 17 вересня 1179 року у віці 81 року.
Хільдегард і цілительство силами природи
Хільдегард була не лише місіонеркою та проповідницею, а й мислителькою, твори якої стали основою цілісної медицини. Найвідоміші її праці — «Причина і лікування» (Causae et Curae) та «Фізика» (Physica).
У «Причині і лікуванні» вона розглядала хвороби як наслідок дисбалансу у моральності, харчуванні, постах та духовному житті. А в «Фізиці» описувала цілющі властивості рослин, елементів, дерев, каменів, металів та тварин.
Дорогоцінні камені в працях Хільдегард
У книгах «De Lapidibus» та «De Metallis» (1150–1160 рр.) вона згадує смарагд, гіацинт, онікс, сапфір, топаз, хризоліт, яшму, аметист, агат, рубін, бурштин, перли, а також метали — золото, срібло, мідь, сталь тощо. Хільдегард описувала походження каменів і способи їх застосування в лікуванні.
Вона вважала, що камені утворюються з вогню та води, а їхня сила пов’язана з часом доби, коли вони «виростають». Камені, за її словами, можна використовувати для гармонізації тіла та душі, але не для чаклунства чи любовних чарів.
Методи застосування каменів
- носіння у вигляді прикрас чи амулетів;
- додавання порошку в напої або їжу;
- настоювання у вині чи пиві з подальшим нагріванням на сонці.
За Хільдегард, кожна хвороба мала «свій» камінь: проблеми із серцем, шлунком, кровообігом, безсоння, артрит, головний біль, подагра, отруєння тощо.
Втім, деякі камені й метали вона вважала небезпечними — зокрема алебастр, перли, латунь, олово та свинець.
Критика лікування камінням
Дослідники вважають, що частини «De Lapidibus» і «De Metallis» могли бути додані пізніше, адже у XII столітті лікування травами було поширеним, а використання каміння — ні. Сучасна медицина не визнає дорогоцінне каміння лікарським засобом, і їхня дія не має наукових доказів.
Увага! Самолікування камінням небезпечне. Використання дорогоцінного каміння не замінює професійну медичну допомогу.
